Міністр фінансів США Скотт Бессент на початку тижня анонсував жорсткий економічний наступ проти Ірану та його торговельних партнерів задля припинення війни. Проте вже наприкінці тижня стало зрозуміло, що країни зі зв’язками в Тегерані не зважають на ці попередження, а ринкові аналітики критикують адміністрацію за брак рішучості. Зокрема, Китай, який імпортує 90% іранської нафти, відповів на погрози Вашингтона зухвалим попередженням замість поступок.
Практичні кроки також свідчать про збереження звичних бізнес-процесів. Філії іранських банків у Дубаї та Абу-Дабі продовжують працювати у штатному режимі. Комерційні авіарейси між Іраном, Туреччиною та Об’єднаними Арабськими Еміратами не скасовувалися, попри нещодавні обіцянки ОАЕ згорнути фінансові операції з Тегераном. Маршрути до Таїланду, Азербайджану, Китаю та Росії також залишилися без змін.
Оголошені США наміри запровадити обмеження лише проти філій єгипетського банку Banque Misr в ОАЕ значно відстають від масштабних анонсів Мінфіну. Експерти зазначають, що реальні кроки Вашингтона виявилися набагато м’якшими за гучні політичні заяви. Така ситуація демонструє системну дилему американської влади: ефективний тиск вимагає ударів по інтересах Китаю, що загрожує глобальними економічними наслідками, тоді як обмежені санкції не здатні кардинально змінити поведінку Тегерана.
Водночас іранські економічні агенти продовжують адаптуватися до тиску, зокрема перенаправляючи вантажі через Оман із використанням фіктивних документів. Попри те, що країна вже втратила частину зовнішньої торгівлі через морську блокаду, поточна санкційна політика США поки не створює критичного тиску для зміни стратегії іранського керівництва.
