Загадкові випадки з космонавтами і астронавтами

0
Голосов: 0
Автор: In Lviv
Опубліковано: 2886 днів назад (18 травня 2013)
Минуло вже півстоліття, як земляни почали освоювати космос. Однак він залишається Великим непізнаного. Це зайвий раз доводять загадкові сюрпризи на його безкраїх просторах, свідоцтва про які не фігурують у відкритих джерелах.

Розповідають, що 26 березня 1991 року в Атлантиці приводнилась капсула з американським астронавтом Чарльзом Гібсоном, який нібито полетів у космос ще в 1963 році.

Після того як радіозв'язок НАСА з ним перервався, а його космічний корабель «Джемені» зник з орбіти, Гібсона вважали загиблим при нез'ясованих обставинах. Коли ж капсулу виловили і відкрили, то виявилося, що астронавт живий! Як він проіснував 28 років на кораблі з запасом кисню і їжі всього на півроку і куди подівся з орбіти «Джеміні», донині залишається загадкою.

Після повернення на Землю Гібсон пройшов карантин і медичну реабілітацію на авіабазі Едвардс у Каліфорнії. І астронавт, і «Джеміні» скрупульозно досліджувалися вченими і фахівцями різного профілю, але це не прояснило, що з ними сталося. Тому представник НАСА обмежився вельми туманним повідомленням:

- Фізично Чарльз Гібсон почувається добре, але він повністю дезорієнтований. Він не усвідомлює свою тривалу відсутність на Землі. Психічний стан астронавта залишає бажати кращого, а його слова неможливо зв'язати в одне ціле. На питання, де він перебував стільки років, Гібсон незмінно відповідає лише щось незрозуміле: «Ніколи більше, ні за що!»

Як стверджують, про другому подібному випадку, який стався з астронавтом Джоном Смітом, розповіла популярна британська газета «Сан».

У жовтні 1973 року Сміт відправився в космос на кораблі, який був замаскований під черговий супутник, запущений на замовлення Пентагону нібито для вивчення навколоземного космічного простору. Перші три доби політ проходив цілком нормально, але потім дала збій система маневрування і орієнтації корабля.

В результаті астронавт опинився в зоні дії так званих радіаційних поясів, які негативно впливають не тільки на живі організми, але навіть на техніку. Керівництво НАСА мало намір зробити спроби, щоб врятувати Джона, але з ним абсолютно несподівано припинився зв'язок.

Після того, що сталося в космосі протягом декількох днів НАСА перебувало в стані шоку. Першим опам'яталося начальство і строго розпорядилося всім співробітникам під загрозою звільнення забути про сталася космічної трагедії, начебто б її ніколи й не було. При цьому запуск корабля, пілотованого Джоном, зазначили в документації просто як невдалий, а астронавта списали як загиблого в результаті нещасного випадку під час тренувального польоту.

Але історія загадкової події на цьому не закінчилася, а навпаки, отримала нове і несподіване продовження. В кінці 2000 року астроном-любитель з островів Фіджі абсолютно випадково зафіксував невідоме космічне тіло на орбіті заввишки 480 км і негайно повідомив про своє відкриття в НАСА. Там фахівці негайно навели у вказаний район неба радари і, порившись в архівах, прийшли до несподіваного висновку: це не що інше, як колись зниклий корабель Сміта, який виник з нізвідки.

До того ж корабель поступово знижувався, але не відповідав на радіозапити. Тоді НАСА вирішило зняти об'єкт з орбіти, коли він знизиться до прийнятної для цього висоти. На початку 2001. року операцію з його повернення на Землю вдалося здійснити під час чергового польоту човника «Ендевор».

Повернений об'єкт відразу ж розкрили, і, на подив усіх присутніх, в ньому знаходився цілий і неушкоджений Сміт, але тільки в несвідомому стані, бо температура всередині корабля була близька до абсолютного нуля. Коли її стали поступово піднімати, то астронавт почав подавати явні ознаки життя. Терміново були викликані фахівці з кріогенної медицині. Вони повільно, але впевнено реанімували астронавта.

А незабаром з'ясувалося, що на Землю повернувся зовсім не Джон Сміт, а хтось, схожий на нього як дві краплі води. Перші підозри виникли у медиків, які, звіривши стан пацієнта з його медичною картою, з подивом помітили суттєві розбіжності. У ній, наприклад, були зафіксовані сліди перелому ребер, отриманого Джоном ще в дитинстві, а у досліджуваного астронавта нічого подібного не було. Добре також було відомо, що Сміт відчував деякі труднощі з вищою математикою, а досліджуваний пацієнт абсолютно вільно витягував кубічні корені з 18-значних чисел.

Виявилася і фізіологічна аномалія, а саме: серце «нового» Сміта виявилося зміщеним в праву частину грудей, чого у справжнього Джона не було. Виявилися і інші дивні. Зокрема, в особистому блокноті, який видається кожному астронавтові перед вильотом, з 100 аркушів залишилася лише половина. Причому 50 сторінок уявний Джон поцяткована чомусь дивними дрібними символами, що не схожими ні на східні ієрогліфи, ні на стародавні ідеографічні письмена, ні на букви-якого сучасного алфавіту. Урезультаті фахівці прийшли до висновку, що на Землю повернувся зовсім не Джон Сміт, а прибуло якесь людиноподібна істота, яким замінили астронавта. Хто і навіщо це зробив - невідомо. А через кілька днів пильно охороняється прибулець нібито безслідно зник. Пошуки його не дали ніяких результатів. Втім, не виключено, що офіційні кола США просто строго засекретили загадкову пригоду й ізолювали його героя від спілкування з вченими.

Дослідники паранормальних явищ вважають, що вони знають розгадку обох випадків: і перший «Джеміні» з астронавтом Чарльзом Гібсоном, і другий корабель з Джоном Смітом потрапили в так званий вир часу.

Відомо, що наш світ існує в часі і просторі. З другим начебто все зрозуміло. Але що значить існувати в часі, ми погано собі уявляємо. Тим часом це не так уже й важко: варто тільки уявити бурхливу річку, яка несе різні предмети, в тому числі змиті нею вдома і людей. Можна сказати, що вони існують саме в цій річці. Так і ми існуємо в потоці часу.

Але плавне протягом річки часу, як і будь-якого потоку, може порушуватися. У ньому іноді виникають вири, в яких хід часу спотворюється. Люди і предмети, що потрапили в такі аномалії, виявляються, образно кажучи, затягнутими в глибину цієї річки, де течії немає, то є час зупиняється. Потім через якийсь проміжок «полонені» викидаються на поверхню, тобто назад у наш час. Можливо, що при цьому в їх організмах відбуваються кардинальні психофізичні зміни. Саме це і сталося з обома астронавтами.

Ангельський БАЧЕННЯ

У 1985 році, коли радянська космічна програма була на підйомі, а про надзвичайні події в космосі воліли не повідомляти, на орбітальній станції «Салют-7» сталося непередбачене. Йшов 155-й день польоту. Екіпаж з трьох космонавтів - Олега Атькова, Володимира Соловйова і Леоніда Кизима займався запланованими експериментами і спостереженнями. Ось-ось мала розпочатися серія медичних дослідів. Несподівано станцію залив блискуче помаранчеве світло, засліпив космонавтів. Це не був вибух або пожежа на самій станції. Здавалося, що світло проникло в неї ззовні, з космосу, через абсолютно непрозорі стінки «Салюта».

На щастя, зір повернувся майже одразу. Кинулися до ілюмінатора космонавти не повірили своїм очам: по той бік надміцного скла в помаранчевому світному хмарі чітко виднілися сім гігантських фігур! У них були людські обличчя і тіла, але, крім того, за спиною вгадувалося щось напівпрозоре, схоже на крила.

Всі троє космонавтів були людьми з міцною психікою, під час підготовки пройшли всілякі тести. Про релігійні забобони не могло бути й мови. Проте всім їм прийшла одна і та ж думка: в космосі поруч з ними летіли ангели! Протягом 10 хвилин вони супроводжували «Салют-7» на тій же швидкості, повторюючи маневри корабля, а потім зникли. Пропало і помаранчеве сяюча хмара. Прийшовши в себе, командир корабля Олег Атьков, космонавти Володимир Соловйов і Леонід Кизим доповіли про подію в ЦУП.

Там вимагали докладний звіт про побачене. Коли з ним ознайомилися керівники польоту, звіт моментально отримав гриф «таємно», а космонавтами зацікавилася наземна команда медиків. Так що замість медичних експериментів екіпаж станції зайнявся вивченням стану власного здоров'я, як фізичного, так і психічного. Тести показали норму. Тому було прийнято рішення вважати те, що трапилося груповий галюцинацією внаслідок перевтоми за час п'ятимісячного польоту.

Однак сталося непередбачене. На 167-й день польоту до першого екіпажу приєдналися троє колег: Світлана Савицька, Ігор Вовк та Володимир Джанібеков. І знову орбітальна станція осяялася помаранчевим світлом і з'явилися сім «ангелів». Тепер вже всі шестеро космонавтів доповіли, що бачили «усміхнених ангелів». Версію про груповому запамороченні через перевтому можна було сміливо відхилити, оскільки другий екіпаж прибув всього за кілька днів до другого «ангельського бачення».

Звичайно, можна списати те, що трапилося на людський фактор. Хіба мало як може позначитися на психіці перебування в космосі. Проте на Заході сенсацію викликали кілька знімків, зроблених орбітальним телескопом "Хаббл", які всюдисущі журналісти якимось чином придбали з американської лабораторії «Джет пропалшн». Там в обстановці суворої секретності експерти займалися вивченням загадкових аномалій, відбитих «Хабблом». На фотографіях були чітко видні сім ангелоподібних фігур! Встановити їх справжню сутність вченим поки не вдалося.

КОСМІЧНІ ГОЛОСИ

Втім, на орбіті космонавти стикаються не тільки з загадковими зоровими баченнями, а й з не менш таємничими космічними голосами. Першим про загадкове феномені в жовтні 1995 року повідомив космонавт-дослідник Сергій Кричевський, старший науковий співробітник Центру підготовки космонавтів ім. Ю.Гагаріна та Інституту історії природознавства і техніки РАН, та до того ж кандидат технічних наук і дійсний член Російської академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського.

У його доповіді говориться, що «всі відомості про фантастичні видіннях, супроводжуваних космічним голосом, - надбання дуже вузького кола осіб ... Відомості про них космонавти передавали і передають виключно один одному, ділячись інформацією з тими, кому незабаром належить здійснити політ ».

Вони чули різні звуки, в тому числі сприймалася і мову інших істот, і вона була зрозуміла - засвоювалася тут же, без навчання. Характерним моментом при цьому є те, що космонавт починає сприймати йдучий звідкись ззовні потік інформації, але з припиненням дії потоку все так само несподівано зникає. Тобто виникає відчуття, що хтось могутній і великий зовні передає якісь нові і незвичайні для людини відомості.

Траплялося, причому з вельми докладним прогнозом, і передбачення прийдешніх подій - з детальним «показом» загрожують небезпечних ситуацій або моментів, які - як би внутрішнім голосом - особливо виділялися і коментувалися. При цьому чулося: мовляв, усе владнається, завершиться добре. Таким чином, найбільш складні і небезпечні моменти програми польоту.
Був випадок, що якби не таке «віще бачення», космонавти могли б загинути.

Разюча і точність, деталізація небезпечних моментів. Так, голос передбачив смертельну небезпеку, яка чекала космонавтів при виході у відкритий космос. У віщому баченні ця небезпека була показана кілька разів і прокоментована голосом. У реальному виході, при роботі поза станції, все це підтвердилося абсолютно, однак космонавт був вже підготовлений і врятував своє життя (інакше полетів би від станції).

Немає сенсу гадати, хто є розумним суб'єктом, що вступає в контакті космонавтами. Для цього поки немає необхідних даних. Можна лише навести слова одного з космонавтів, який чув чужий голос: «Космос довів нам, що він, безумовно, розумний і куди складніше наших уявлень про нього. І ще те, що наші знання не дозволяють сьогодні зрозуміти суті більшості процесів, що відбуваються у Всесвіті ».
0
Коментарі (0)