«Крик 7»: Іронія, що стала кліше

26 лютого в український прокат вийшла стрічка «Крик 7» – чергова частина знаменитої слешер-франшизи. Сьома ітерація отримала вкрай невтішні відгуки критиків та оцінку 5/10 від редакції ITC.ua. Режисерське крісло цього разу зайняв Кевін Вільямсон, сценарист оригінального фільму та один з творців франшизи, що стало лише другим його режисерським досвідом і першим для «Крику». Основною претензією до фільму є те, що «Крик» остаточно перетворився на ті жанрові кліше, над якими сам колись іронізував.

Сюжет розгортається навколо Сідні Прескотт, яка перебралася у містечко Пайн-Гроув, намагаючись залишити бурхливе минуле позаду. Однак Примарне обличчя знову повертається, тероризуючи її та доньку Тейтум. Фільм мав непросту долю: постійні зміни режисерів, звільнення Меліси Баррери та відхід Дженни Ортеги змусили повернути Вільямсона до керма. Проте навіть його повернення не змогло врятувати ситуацію, адже сценарій, написаний Вільямсоном у співавторстві з Гаєм Бусіком та Джеймсом Вандербілтом, відверто страждає від катастрофічної нестачі свіжих ідей.

Перша половина фільму, попри стандартні для жанру кліше, ще якось тримає увагу, пропонуючи декілька напружених сцен у будинку Сідні та повернення Ніку Кемпбелл та Кортні Кокс. Однак після цього «Крик 7» розвалюється. Стрічка перетворюється на нескінченні повторення гонитви за Примарним обличчям, а метакоментарі стають лінивими та несмішними. Спроби зіграти на ностальгії, повертаючи навіть другорядних персонажів минулих частин, виглядають радше безглуздо, ніж зворушливо. Фінальна розв’язка та мотивація лиходія є апогеєм абсурду, змушуючи Сідні Прескотт стояти перед обличчям смерті не стільки від жаху, скільки від нудьги.

Таким чином, «Крик 7» підтверджує невтішний висновок критиків: франшиза остаточно втратила свою гостроту і перетворилася на пародію самої себе. Для хардкорних фанатів, яким сподобалися попередні частини, фільм може бути прийнятним. Однак для тих, хто вважає, що серія вже давно вичерпала себе, краще звернути увагу на інші прем’єри, аби уникнути чергового крику розчарування.