Пол В.С. Андерсон, відомий режисер кіновсесвіту *Resident Evil*, різко розкритикував підхід колег, які беруться за екранізації відеоігор, але не грають у них. У подкасті Post Games він назвав “обурливим” таке ставлення, підкреслюючи, що для перенесення творіння з геймпадів на великі екрани вкрай важливо бути фанатом першоджерела.
На думку Андерсона, ігнорування гри є “ведмежою послугою” відданим прихильникам проєкту. Він порівнює це з екранізацією “Війни і миру” без прочитання книги, вважаючи такий підхід неприйнятним. Режисер наголошує, що його команда — від художників-постановників до операторів — завжди вивчає гру або дивиться її проходження, щоб зрозуміти візуальний стиль, рух камери та логіку простору, інтегруючи “ДНК гри” у фільм.
Водночас Андерсон визнає, що пряме копіювання ігрового процесу не завжди ефективне, оскільки інтерактивність гри відрізняється від пасивного перегляду кіно. Як приклад невдалої адаптації він згадав фільм *Doom*, де спроба імітувати шутер від першої особи в кінцівці не знайшла схвалення аудиторії, адже глядачі не могли керувати процесом. Важливо знайти баланс між вірністю оригіналу та адаптацією до кінематографічного формату, щоб зберегти емоційний вплив і повагу до фанатської аудиторії.
