Через 60 років після зникнення, штучний інтелект, можливо, розгадав загадку місцезнаходження радянського місячного посадкового модуля Luna 9. Цей апарат у 1966 році увійшов в історію як перший, що здійснив м’яку посадку на Місяць і передав перші фотографії місячної поверхні. Однак його точне кінцеве розташування залишалося невідомим десятиліттями через особливості посадки та застарілі дані відстеження. Відкриття було зроблене командою Університетського коледжу Лондона під керівництвом Льюїса Піно, а результати дослідження опубліковані в журналі NPJ Space Exploration.
Для пошуку Luna 9 дослідники розробили спеціалізований алгоритм машинного навчання під назвою YOLO-ETA (You Only Look Once — Extraterrestrial Artifact). Ця програма, навчена на даних з місць посадок місій “Аполлон”, була призначена для виявлення об’єктів штучного походження на високоякісних знімках Місяця, зроблених орбітальним апаратом NASA Lunar Reconnaissance Orbiter. YOLO-ETA здатен розпізнавати незначні порушення місячного ґрунту, тіні від металевих об’єктів та унікальні сліди, залишені двигунами 1960-х років. Скануючи територію площею 25 квадратних кілометрів у регіоні Oceanus Procellarum, ШІ ідентифікував кілька місць із високою ймовірністю наявності артефактів поблизу координат 7,03° N, -64,33° E.
Щоб остаточно підтвердити місцезнаходження Luna 9, дослідники покладаються на подальші високоякісні знімки з орбіти. Ключову роль у цих пошуках відіграє індійський орбітальний апарат Chandrayaan-2, який перебуває на місячній орбіті з 2019 року. У березні 2026 року Chandrayaan-2 планує здійснити серію низьковисотних прольотів над визначеними ШІ координатами. Його вдосконалені камери зможуть надати необхідну чіткість для перевірки “штучних порушень ґрунту”. Якщо апарат виявить чотири пелюсткоподібні антени капсули Luna 9, шістдесятирічну нерозкриту справу буде офіційно закрито.
