25 лютого 2026 року Україна відзначає 155-ту річницю від дня народження Лесі Українки – однієї з найвизначніших постатей вітчизняної літератури та культури. Ця дата є нагодою згадати не лише її безсмертні твори, а й маловідомі факти, що розкривають Ларису Косач як багатогранну особистість, яка виходить далеко за межі звичного образу зі шкільних підручників.
Леся Українка з ранніх років вражала своїми винятковими здібностями: у чотири роки вже читала, у дев’ять написала перший вірш, а в 19 – створила підручник з античної історії для своїх сестер. Вона досконало володіла щонайменше сімома мовами, відзначаючи, що французькою мислить легше, ніж російською. Попри геніальність, її стосунки з матір’ю, Оленою Пчілкою, були складними, а домашнє навчання було зумовлене не лише переконаннями родини, а й прагненням уникнути русифікації. Саме Леся Українка збагатила українську мову такими словами, як «напровесні» та «промінь», а псевдонім «Українка» обрала у 13 років, наслідуючи свого дядька Михайла Драгоманова.
Приватне життя поетеси позначене трагедіями, зокрема нерозділеним коханням до Сергія Мержинського, яке надихнуло на створення глибоко емоційної поеми «Одержима». Для повного розуміння її світогляду, внутрішньої свободи та критичного мислення незамінним джерелом є збережене листування, що дозволяє відкинути спрощений образ «хворобливої поетеси». Її сучасник, Іван Франко, називав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві», підкреслюючи її непересічну моральну силу та інтелектуальну стійкість. Пам’ять про видатну поетесу увічнена не лише у культурі, а й у науці – її ім’я носить астероїд 2616 Lesya.
