Ярослав, уродженець Дрогобича та випускник інституту архітектури, облаштував свою львівську квартиру в автентичному інтер’єрі початку XX століття. Він називає свою діяльність не колекціонуванням, а порятунком міської спадщини. Про унікальне помешкання, де гостей приймають на сецесійному дивані, тепло підтримують п’єцами та вмикають гасову лампу, розповіла львівська екскурсоводка Тетяна Казанцева.
Квартира розташована у помітному будинку на вулиці Чупринки, збудованому для працівників фабрики Івана Левинського. Особливою цінністю будівлі є збережена автентична засклена галерея-оранжерея на всіх поверхах тильного фасаду. У помешканні Ярослав зберіг та частково відтворив дух епохи. Тут функціонують дві кахляні печі: парадна біла від “Вальдман і Нойвонер” із сецесійними візерунками та м’ятно-зелена у стилі ар-деко від фабрики Kronheim. Інтер’єр доповнюють оригінальний світильник, автентичні клямки, елементи віконної фурнітури, а також власноруч зібрані меблі, зокрема диван, врятований від утилізації, крісла Thonet та галицький кухонний креденс.
Власник пояснює своє прагнення зберегти середовище як “певний гештальт”, оскільки у його рідному Дрогобичі автентичних меблів майже не залишилося. Під час ремонтних робіт у квартирі знайшли історичні монети різних епох: 1905, 1941 та середини 1990-х років, що символізує буремну історію зміни влад у Львові. Ярослав продовжує реставраційні роботи, досліджуючи первинні кольори стін та плануючи наповнити простір архівними кресленнями.
