Російська система супутникового зв’язку «Рассвєт», що позиціонується як альтернатива Starlink, зіткнулася з серйозними проблемами на початковому етапі розгортання. Частина апаратів, запущених у липні 2026 року, не змогла досягти запланованої робочої висоти та почала втрачати орбіту. Про це повідомляє французьке видання Numerama з посиланням на дані орбітального стеження та спеціалізований ресурс Russian Space Web. Москва розглядає цей проєкт як свою власну альтернативу Starlink, плануючи розгорнути понад 250 супутників до 2027 року та понад 900 до 2035 року.
Зокрема, проблеми виявлено у другій групі з 16 супутників, запущених 19 липня 2026 року з космодрому Плесецьк. Вони вийшли на орбіту висотою приблизно 289–327 км, тоді як запланована робоча висота для «Рассвєта» становить близько 800 км. Попри спроби набрати висоту, жоден із 16 супутників другої групи не зміг піднятися вище 360 км. За даними Russian Space Web, деякі апарати припинили маневри й опустилися нижче 300 км, що свідчить про їхній можливий вхід в атмосферу. Тривале перебування на низькій орбіті призводить до надмірної витрати палива через опір атмосфери, що значно скорочує термін експлуатації супутників. Перша група з 16 супутників, запущена у березні, демонструвала кращі результати, хоча один апарат також зійшов з орбіти.
До технічних труднощів на орбіті додаються проблеми із наземною інфраструктурою. У ніч проти 15 серпня 2026 року Україна завдала удару по Ракетно-космічному центру «Прогрес» у Самарі, який є єдиним російським підприємством, що серійно збирає ракети «Союз-2.1б». Ці ракети використовуються для розгортання угруповання «Рассвєт», і удар може суттєво уповільнити темпи майбутніх запусків. Нині система «Рассвєт» налічує 32 апарати, проте для стабільного безперервного зв’язку потрібно приблизно 200–250 супутників. Український військовий радник Сергій Бескрестнов оцінює, що нинішні можливості «Рассвєта» для України є обмеженими.
Експерти оцінюють, що російський «Рассвєт» перебуває на ранньому етапі розгортання та стикається зі значними технічними й логістичними перешкодами. Попри амбітні плани щодо масштабування угруповання, поточні результати свідчать про те, що проєкт далекий від стабільної роботи та стикається з критичними проблемами, які можуть вплинути на його подальшу реалізацію.
