З 26 лютого в кінотеатрах стартували покази фільму «Крик 7» – чергової, сьомої за ліком, частини культової франшизи, що знову повертає на екрани Примарне Обличчя. Після низки виробничих проблем та кадрових перестановок (зокрема, звільнення Мелісси Баррери та відходу Дженни Ортеги), режисерське крісло вперше зайняв Кевін Вільямсон – сценарист оригінального «Крику» та один із творців серії. Сюжет традиційно зосереджений на Сідні Прескотт, яка намагається залишити бурхливе минуле позаду в новому містечку Пайн-Гроув, але Примарне Обличчя знову переслідує її та її родину. Проте, попри повернення легендарних персонажів, критики зустріли стрічку прохолодно, відзначаючи її як найслабшу за останні два десятиліття.
Серед небагатьох переваг фільму можна виділити повернення Нів Кемпбелл у ролі Сідні Прескотт та Кортні Кокс як Гейл Везерс. Деякі сцени, зокрема ті, що розгортаються в будинку головної героїні, справді створюють відчуття напруги та саспенсу, а перша половина стрічки загалом є цілком прийнятною для перегляду. Проте ці моменти губляться на тлі катастрофічної нестачі свіжих ідей. Фільм перетворюється на те, над чим «Крик» колись іронізував, а метакоментарі стають лінивими та передбачуваними. Нові персонажі, як-от донька Сідні, виглядають радше непорозумінням, аніж повноцінною частиною історії.
Друга половина фільму відчутно просідає, залишаючи враження, що у авторів просто закінчився матеріал для продовження. Фінальне розкриття інтриги та мотивації лиходія викликає лише збентеження, досягаючи нового рівня безглуздості для франшизи. «Крик 7» не просто не виправдовує очікувань, а й остаточно перетворюється на застарілий слешер, що втратив свій шарм та оригінальність. З оцінкою 5/10 від ITC.ua, ця частина навряд чи сподобається широкій аудиторії. Стрічку можна рекомендувати хіба що найвідданішим фанатам, які з ностальгією сприймають будь-яке повернення Примарного Обличчя. Решті ж краще звернути увагу на інші прем’єри, адже “Крик” потребує суттєвого перезавантаження або гідного завершення.
