Цього тижня у прокат виходить сьома частина культової кінофраншизи “Крик”, що вкотре привертає увагу до феномену, який вже три десятиліття лякає та захоплює глядачів. Започаткований сценаристом Кевіном Вільямсоном та режисером Весом Крейвеном у 1996 році, “Крик” не просто став успішним слешером, а й вдихнув нове життя в жанр жахів, який тоді перебував у стагнації. Секретом успіху стала метаіронічна концепція: герої фільму, як і сам маніяк у знаковій масці Примарного обличчя, були обізнані з кліше горрорів, що дозволило творцям деконструювати жанр, перетворивши його слабкості на переваги. Перший фільм зі скромним бюджетом у $15 млн зібрав $173 млн, ставши справжнім культурним феноменом.
Протягом наступних років франшиза продовжила розвиватися, висміюючи кліше сиквелів та рімейків. “Крик 2” зберіг успіх оригіналу, але “Крик 3” зіткнувся з труднощами через тиск студії після подій у школі Колумбайн, що призвело до пом’якшення насильства та змішаних відгуків. Четверта частина, що вийшла після тривалої перерви у 2011 році, намагалася осмислити вплив соціальних мереж, але стала найменш касовою, знаменувавши завершення епохи Веса Крейвена, який пішов з життя у 2015-му.
Проте “Крик” отримав друге дихання у 2022 році, коли нові режисери Метт Беттінеллі-Олпін та Тайлер Джиллетт успішно перезавантажили серію, зберігши метакоментарі та ввівши нове покоління героїв поряд з ветеранами. Ця частина, а також наступний “Крик VI” (2023), який перемістив дію до Нью-Йорка і став найкасовішим у франшизі в домашньому прокаті, довели життєздатність формату та готовність глядачів до повернення Примарного обличчя.
Підготовка до “Крику 7” була сповнена несподіванок: від зміни режисерів до відходу ключових акторок Мелісси Баррери та Дженни Ортеги. Однак завдяки поверненню оригінальної зірки Нів Кемпбелл та режисерському дебюту Кевіна Вільямсона, сьома частина обіцяє повернутися до витоків, де Сідні Прескотт знову протистоїть тіням минулого заради доньки. Зібравши понад $913 млн у світовому прокаті, франшиза “Крик” знаходиться на порозі мільярдної позначки, підтверджуючи свій статус невмирущої класики, яка продовжує адаптуватися, не втрачаючи своєї унікальної ідентичності в жанрі жахів.
