Аспіранти Львівської політехніки розробляють біонічні протези нового покоління, здатні “оживити” штучні кінцівки та відновити втрачену чутливість. Ця інноваційна робота, що поєднує складні математичні алгоритми та мікроелектроніку, має на меті значно покращити якість життя людей, насамперед українських ветеранів. На тлі повномасштабної війни Україна перетворилася на світовий центр інновацій у сфері біоніки, і львівські науковці активно розвивають вітчизняну школу протезування, інтегруючи робототехніку та штучний інтелект.
Над цим проєктом працює тандем аспірантів кафедри інтелектуальної мехатроніки і роботики (ІМР) – Руслан Копоть та Олексій Дідковський. Руслан Копоть зосереджений на вдосконаленні протезів верхніх кінцівок, які, попри зростаючу потребу серед українських військових, залишаються менш вивченими. Він прагне підвищити рухливість штучних рук значно більше, ніж стандартні 50%, поєднуючи технічні знання з анатомією та використовуючи передові технології, як-от остеоінтеграція. Олексій Дідковський, маючи 23-річний практичний досвід, відповідає за розробку інтелектуалізованих біомедичних сенсорів. Його мета – створити датчики, що можуть самостійно адаптуватися до організму та безпомилково зчитувати нейронні й м’язові сигнали, а також пропріоцептивні сенсори для тактильного зворотного зв’язку, дозволяючи відчувати температуру, текстуру та силу стискання предметів.
Успіх цих розробок базується на інтеграції сучасних технологій: від систем автоматизованого проектування (CAD) та віртуальних лабораторій до оптичних 3D-сканерів і 3D-друку, що дозволяє створювати індивідуальні, легкі та міцні куксоприймачі. Завідувач кафедри ІМР, професор Мирослав Тихан, підкреслює, що сучасні прилади є симбіозом механіки, електроніки та штучного інтелекту, де мікрочипи та бездротові модулі стали технічною необхідністю. Науковці оптимістично дивляться в майбутнє, вважаючи, що біонічні технології впритул наблизилися до кінематографічної “кібер-руки Скайвокера”. Їхня місія виходить за рамки медичних аспектів, включаючи гуманітарні цілі: створення спеціалізованих насадок, які дозволять військовим з ампутаціями повернутися до творчості, наприклад, гри на музичних інструментах.
