Дослідження плавучої сонячної ферми компанії Chenya Energy біля узбережжя Тайваню довело суттєву перевагу морських фотоелектричних систем над наземними аналогами. Порівняння з розташованою поруч наземною станцією показало, що плавуча установка в перерахунку на однакову потужність генерує на 12% більше електроенергії. Попри вищі експлуатаційні витрати, чистий прибуток морського проєкту становить 11% порівняно з 8% у наземного. Для Тайваню, де через гірський рельєф та високу густоту населення відчувається гострий дефіцит вільного простору, оффшорна генерація стала ефективним розв’язанням проблеми.
Ключовим фактором високої ефективності плавучих панелей є природне водяне охолодження. Ефективність кремнієвих елементів знижується при нагріванні, тоді як температура над водою зазвичай на 2-3°C нижча, ніж на суходолі, а сильні морські вітри додатково охолоджують систему. Водночас будівництво в океані обходиться приблизно на 30% дорожче через необхідність захисту конструкцій від солі, корозії та хвиль. Окрім цього, обслуговування є складнішим: працівники змушені очищати панелі від солі й пташиного посліду та патрулювати акваторію на гідроциклах. Проте підвищена генерація з лишком компенсує ці витрати протягом усього життєвого циклу станції.
Глобальні перспективи технології є колосальними. За оцінками дослідників, гібридні вітро-сонячні установки, розміщені всього на 1% придатної поверхні океану, здатні забезпечити майже 30% світового попиту на електроенергію до 2050 року. Попри певні екологічні застереження щодо затінення товщі води та його впливу на морські водорості й фітопланктон, плавуча енергетика має величезний потенціал. Найближчим часом вона активно масштабуватиметься в острівних та густонаселених країнах, таких як Японія, Індонезія та держави Карибського басейну, де бракує вільної суші.
